гостроребрий

ГОСТРОРЕ́БРИЙ, а, е.

Із худими, випнутими ребрами.

Чорний автомобіль обігнав циганського воза, який повільно тягнула стара гостроребра шкапина (із журн.);

* Образно. – Ось бачиш, Федю, що заподіяло їй смерть, – дістала з-під важких материних кіс невеличкий гостроребрий шматок заліза, схожий на недогризок списаного олівця, і поклала йому в руку (Є. Доломан).