государиня
ГОСУДА́РИНЯ, і, ж.
1. Глава монархічної держави або дружина царя; цариця.
Якось, уже під Києвом, місцевий козацький сотник, засперечавшися з царським міністром, замість придворних певчих зібрав дівчат і хлопців із перших-ліпших хат і дав такий концерт, що государиня їх геть усіх забрати зволила в свою капелу (Василь Шевчук);
Маніфест государині імператриці Катерини Другої про скасування гетьтманства обнародувано наприкінці 1764 року (Г. Колісник).
2. заст. Пані, володарка.
[Печариця (услід Галі):] Не смію ослушатися [ослухатися] наказу государині серця мого і покірно схиляю голову (Панас Мирний);
// Формула ввічливого звертання.
[Бичок:] До всього я, государине моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)