государиня
ГОСУДА́РИНЯ, і, ж.
1. Глава монархічної держави або дружина царя; цариця.
2. заст. Пані, володарка.
[Печариця (услід Галі):] Не смію ослушатися [ослухатися] наказу государині серця мого і покірно схиляю голову (Мирний, V, 1955, 153);
// Формула ввічливого звертання.
[Бичок:] До всього я, государине моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (Кроп., І, 1958, 465).
Словник української мови (СУМ-11)