государ
ГОСУДА́Р, я, ч. Глава монархічної держави; монарх, цар.
Колись то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить (Шевч., II, 1953, 335);
Для вирішення спільних питань було засновано Союзний сейм, що складався з государів або їх представників і збирався у Франкфурті-на-Майні під головуванням представника Австрії (Нова іст., 1956, 99);
В перепуді після недавніх заколотів і повстань — государ, можновладець величезної країни, сахався людей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 518).
Словник української мови (СУМ-11)