государиня
ГОСУДА́РИНЯ, і, ж.
1. Глава монархічної держави або дружина царя; цариця.
2. заст. Пані, володарка.
[Печариця (услід Галі):] Не смію ослушатися [ослухатися] наказу государині серця мого і покірно схиляю голову (Мирний, V, 1955, 153);
// Формула ввічливого звертання.
[Бичок:] До всього я, государине моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (Кроп., І, 1958, 465).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- государиня — госуда́риня іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- государиня — -і, ж. 1》 Глава монархічної держави або дружина царя; цариця. 2》 заст. Пані, володарка. || Формула ввічливого звертання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- государиня — ГОСУДА́РИНЯ, і, ж. 1. Глава монархічної держави або дружина царя; цариця. Якось, уже під Києвом, місцевий козацький сотник, засперечавшися з царським міністром, замість придворних певчих зібрав дівчат і хлопців із перших-ліпших хат і дав такий концерт... Словник української мови у 20 томах