готика
ГО́ТИКА¹, и, ж.
Художній стиль європейського пізнього середньовіччя, який найяскравіше виявився в архітектурі і характеризувався легкими гострокінцевими будівлями, стрімко спрямованими вгору, та численним оздобленням скульптурами, склом і витонченим різьбленням з каменю.
Минув, як сон, блаженний час і готики й бароко. Іде чугунний [чавунний] ренесанс, байдуже мружить око (П. Тичина);
Той будинок споруджував якийсь київський інженер, який пробував змагатися з відомим київським архітектором Городецьким, що навибудовував по всьому місту чимало химер, стилізуючись то під готику, то під барокко, а то під модерн (П. Загребельний);
// Оздоблення, виконані у цьому стилі.
Розгорнув книгу. Чітко виписані чорні, масні літери старої готики: вправна рука емірового скриба – Адама виконала працю! (Н. Королева);
Вузенькі провулки, де не розминутися двом автомашинам, похмура готика веж і костьолів – і залиті сонячним сяйвом нові житлові квартали. Такий Львів (з газ.).
ГО́ТИКА², и, ж.
Форма виродження картоплі.
Калійні добрива підвищують стійкість картоплі проти готики (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)