готика
ГО́ТИКА¹, и, ж. Художній стиль європейського пізнього середньовіччя, який найяскравіше виявився в архітектурі і характеризувався легкими гострокінцевими будівлями, стрімко спрямованими вгору, та численним оздобленням скульптурами, склом і витонченим різьбленням з каменю.
Минув, як сон, блаженний час і готики й барокко. Іде чугунний [чавунний] ренесанс, байдуже мружить око (Тич., І, 1957, 69);
// Оздоблення, виконані у цьому стилі.
Вузенькі провулки, де не розминутися двом автомашинам, похмура готика веж і костьолів — і залиті сонячним сяйвом нові житлові квартали. Такий Львів (Рад. Укр., 26. IV 1959, 3).
ГО́ТИКА², и, ж. Форма виродження картоплі.
Калійні добрива підвищують стійкість картоплі проти готики (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 20).
Словник української мови (СУМ-11)