готур
ГО́ТУ́Р, а, ч., діал.
Глухар.
Дуже досвіта, ще й не зоріло, пішов дід Максим на засідку на готури (І. Франко);
Чути, як десь далеко-далеко випадково вигукне рідкий тепер птах готур (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)ГО́ТУ́Р, а, ч., діал.
Глухар.
Дуже досвіта, ще й не зоріло, пішов дід Максим на засідку на готури (І. Франко);
Чути, як десь далеко-далеко випадково вигукне рідкий тепер птах готур (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)