готур

ГО́ТУ́Р, а, ч., діал. Глухар.

Дуже досвіта, ще й не зоріло, пішов дід Максим на засідку на готури (Фр., VIII, 1952, 277);

Чути, як десь далеко-далеко випадково вигукне рідкий тепер птах готур (Сміл., Сад, 1952, 258).

Значення в інших словниках

1. готур — Го́тур: — глухар [3;22;VI] — лісова птиця: тетерев, глушець [XI] — тетерюк [16] — тетеря, глухар [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. готур — го́ту́р іменник чоловічого роду, істота глухар діал.  Орфографічний словник української мови
3. готур — -а, ч., діал. Глухар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. готур — ГО́ТУ́Р, а, ч., діал. Глухар. Дуже досвіта, ще й не зоріло, пішов дід Максим на засідку на готури (І. Франко); Чути, як десь далеко-далеко випадково вигукне рідкий тепер птах готур (Л. Смілянський).  Словник української мови у 20 томах
5. готур — ГЛУХА́Р (великий птах родини тетеревових), ГЛУХИ́Й ТЕТЕРУ́К (ТЕТЕРЮ́К), ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ, ГЛУШЕ́ЦЬ діал., ГО́ТУ́Р діал. На лісових проталинах токували вже ранніми ранками глухарі і косачі (В. Гжицький); Війна прийшла, війна!...  Словник синонімів української мови
6. готур — Готур, -ра и ґотур, -ра м. Глухарь, глухой тетеревъ, Tetrao urogallus. Шух. I. 237. Желех.  Словник української мови Грінченка