гравірування
ГРАВІРУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. гравірува́ти.
– Зустріньтесь із Йорданом, – промовив граф, прощаючись. – Він допоможе швидше оволодіти технікою гравірування (Василь Шевчук);
Знаменним є саме звернення Т. Шевченка до гравірування, до виготовлення офортів, з яких друкувалися відбитки – естампи (з наук. літ.).
2. Мистецький твір, оздоба, що є результатом цієї дії.
Майже завжди полив'яний посуд прикрашався гравіруванням (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)