гранітогнейс

ГРАНІТОГНЕ́ЙС, у, ч.

Сланцювата (з лусочками слюди) гірська порода, близька до граніту.

Серед сіро-жовтих гранітів і гранітогнейсів вирізняється брила чорного каменю – габроїду, або ж чорного кварцу (з наук.-попул. літ.);

Сланцюватість гранітогнейсу зумовлена переважно паралельним розміщенням лусочок слюди (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. гранітогнейс — гранітогне́йс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гранітогнейс — -у, ч. Лупакувата метаморфічна гірська порода, за мінералогічним складом тотожна з гранітом.  Великий тлумачний словник сучасної мови