гранітогнейс
ГРАНІТОГНЕ́ЙС, у, ч.
Сланцювата (з лусочками слюди) гірська порода, близька до граніту.
Серед сіро-жовтих гранітів і гранітогнейсів вирізняється брила чорного каменю – габроїду, або ж чорного кварцу (з наук.-попул. літ.);
Сланцюватість гранітогнейсу зумовлена переважно паралельним розміщенням лусочок слюди (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гранітогнейс — гранітогне́йс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гранітогнейс — -у, ч. Лупакувата метаморфічна гірська порода, за мінералогічним складом тотожна з гранітом. Великий тлумачний словник сучасної мови