гратулювати
ГРАТУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кому і без дод., зах.
Вітати, поздоровляти.
– А! Гратулюю вам! – промовив Дарко .. радісним голосом (О. Маковей);
Йому стискають руки, гратулюють, він подає руку і цьому, і тому, на всі боки дякує (А. Крушельницький);
Моя поява викликала сенсацію, знайшлося багато знайомих. А! О! Давно не бачились! Купили нову хату! Гратулюю! (У. Самчук);
– Гратулюю, пане Ліндер, – потис комісарові руку пан Ціммерман. Я й не знав, що ви така визначна людина! (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)