грибник
ГРИБНИ́К, а́, ч.
Те саме, що гриба́р.
Ліс він теж обожнював, як кожен корінний городянин, одначе грибник з нього виходив нікудишній (А. Кокотюха);
Михайло Панасович Стельмах був прекрасним рибалкою, грибником і унікальним садівником (із журн.);
Грибники, звісно, одне думають: “Їстівний чи ні?” І повниться корзина цінними грибами (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)