грибник
ГРИБНИ́К, а́, ч.
Те саме, що гриба́р.
Ліс він теж обожнював, як кожен корінний городянин, одначе грибник з нього виходив нікудишній (А. Кокотюха);
Михайло Панасович Стельмах був прекрасним рибалкою, грибником і унікальним садівником (із журн.);
Грибники, звісно, одне думають: “Їстівний чи ні?” І повниться корзина цінними грибами (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грибник — грибни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- грибник — -а, ч. Той, хто збирає гриби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грибник — ГРИБНИ́К, а, чол. Той, хто збирає гриби. Серпень — то воістину грибна пора. У кошику досвідченого грибника можна побачити і боровики, і рижики, і сироїжки, і маслюки, і опеньки (Хлібороб України, 7, 1975, 45)... Словник української мови в 11 томах