грибник
ГРИБНИ́К, а, чол. Той, хто збирає гриби.
Серпень — то воістину грибна пора. У кошику досвідченого грибника можна побачити і боровики, і рижики, і сироїжки, і маслюки, і опеньки (Хлібороб України, 7, 1975, 45);
Цього року в подільських лісах рясно вродили гриби. Для грибників немає приємнішого заняття, як збирати цей урожай, дарований природою (Радянська Україна, 2.VIII 1962, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грибник — грибни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- грибник — -а, ч. Той, хто збирає гриби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грибник — ГРИБНИ́К, а́, ч. Те саме, що гриба́р. Ліс він теж обожнював, як кожен корінний городянин, одначе грибник з нього виходив нікудишній (А. Кокотюха); Михайло Панасович Стельмах був прекрасним рибалкою, грибником і унікальним садівником (із журн. Словник української мови у 20 томах