грицик
ГРИ́ЦИК, а, ч.
Прибережний птах родини баранцевих ряду сивкоподібних із довгими дзьобом і ногами.
Середовища існування в Україні двох видів – грицика великого і грицика малого – болота й зволожені луки; грицик малий також поширений поблизу морського узбережжя (з наук.-попул. літ.);
Шлюбний крик грицик видає дзвінким “грицю-грицю-грицю”, чому і має таку назву (з навч. літ.);
Біля річок, озер, боліт водиться невеликий довгоногий птах роду куликів – грицик (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)