губителька
ГУБИ́ТЕЛЬКА, и, ж., книжн.
Жін. до губи́тель.
– Не хвались, доню, гараздами. Знай, хто хвалиться, той кличе до своєї оселі губительку Обиду (Д. Міщенко);
* Образно. Війна – розлучниця, війна – губителька людських життів. Її не можна забувати нам, нащадкам тих славетних героїв, завдяки яким ми живемо (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)