губителька
ГУБИ́ТЕЛЬКА, и, ж., книжн.
Жін. до губи́тель.
– Не хвались, доню, гараздами. Знай, хто хвалиться, той кличе до своєї оселі губительку Обиду (Д. Міщенко);
* Образно. Війна – розлучниця, війна – губителька людських життів. Її не можна забувати нам, нащадкам тих славетних героїв, завдяки яким ми живемо (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- губителька — губи́телька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- губителька — -и. Жін. до губитель. Великий тлумачний словник сучасної мови