губитель

ГУБИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн.

Той, хто губить (у 3 знач.) або загубив (у 4 знач.) кого-, що-небудь.

– Пропадай воно [дитя] нечестивого роду, урага [ворога] мого, губителя мого!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);

Одним із найнебезпечніших губителів дерев, особливо молодих, є хрущ (з наук. літ.).