губитель
губи́тель
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- губитель — -я, ч. Той, що губить, убиває, знищує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- губитель — Згубник, нищівник, кат, катюга Словник чужослів Павло Штепа
- губитель — ГУБИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто губить (у 3 знач.) або загубив (у 4 знач.) кого-, що-небудь. – Пропадай воно [дитя] нечестивого роду, урага [ворога] мого, губителя мого!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Одним із найнебезпечніших губителів дерев, особливо молодих, є хрущ (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах