Словник української мови у 20 томах

гугнявіння

ГУГНЯ́ВІННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. гугня́вити і звуки, утворювані цією дією.

Коли учень замовкав, миттю прокидався [вчитель] і засинав тільки тоді, коли чув нове бекання й гугнявіння (Валерій Шевчук).

Словник української мови (СУМ-20)