гугнявіння

ГУГНЯ́ВІННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. гугня́вити і звуки, утворювані цією дією.

Коли учень замовкав, миттю прокидався [вчитель] і засинав тільки тоді, коли чув нове бекання й гугнявіння (Валерій Шевчук).