гугукання

ГУГУ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. гугу́кати і звуки, утворювані цією дією.

Дідько зробився мовби навіжений: цілісінькі ночі з гугуканням і дражливим сміхом невгамовно гасав по дахах (В. Дрозд);

Весна приходить з гугуканням голубів, безустанним дзвінким цівканням горобців і запахом квітнучого верболозу у лузі (з газ.).

Значення в інших словниках

1. гугукання — гугу́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гугукання — -я, с. Дія за знач. гугукати.  Великий тлумачний словник сучасної мови