гужівка
ГУЖІ́ВКА, ГУЖО́ВКА, и, ж.
Розпарена гілка, лоза, яку використовують для зв'язування жердин; гужва.
Парубки ключин чотири вирубають, гужівками зв'яжуть да батогів два, да на батоги прив'яжуть дошку, да й гойдаються (Ганна Барвінок);
Бокораші, здебільшого старі, поважні люди, босі, в одних сорочках і куцих штанях, в'язали гужівкою колоди (С. Скляренко);
// Скручена в кільце розпарена гілка, лоза, якою кріпляться дерев'яні частини чого-небудь.
Хвіртка в городець, що повисла на одній гужовці, пошарпана вітрами, обмита дощами стріха – все нагадувало Василеві, що господар він поганий (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)