гумовик

ГУМОВИ́К¹, а́, ч., розм.

Працівник підприємства гумової промисловості.

На першій стадії виникнення профспілки об'єднували представників окремих професій, тобто існували спілки гумовиків, склодувів, фармацевтів тощо (із журн.);

Міжнародні конференції гумовиків сприяють залученню молодих дослідників до нових розробок, які визначатимуть основні напрямки розвитку науки і техніки еластомерів у ХХІ столітті (із журн.).

ГУМОВИ́К² див. гумовики́.

Значення в інших словниках

1. гумовик — гумови́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гумовик — -а і ґумовик, -а, ч. Робітник, що працює на гумовому виробництві.  Великий тлумачний словник сучасної мови