гуртовий
ГУРТОВИ́Й², а́, е́.
Стос. до купівлі й продажу товарів великими партіями; оптовий.
П'ять магазинів, гуртовий склад – і скрізь повно купця (І. Карпенко-Карий);
Він думав про гуртову торгівлю сіллю (І. Франко);
В Україні склалася система ціноутворення, що робить гуртову торгівлю медикаментами дуже вигідною (з газ.).
ГУ́РТОВИЙ, а, е.
Прикм. до гурт² 2.
Гуртові насічки можуть багато розповісти досвідченому нумізмату про створення монети (із журн.);
У колекціях нумізматів трапляються грубо підроблені радянські рублі (карбованці) 1961 р. з накаткою на гурті або з набитими пунсоном гуртовими написами (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)