густогривий
ГУСТОГРИ́ВИЙ, а, е.
Який має густу гриву.
Проти неї їхав білою стежкою, кроком, на чорнім, як вуголь, густогривім коні Гриць із села Третівки (О. Кобилянська);
Яку ж то долю тепер несуть Україні ханські війська? У шапках, шкірянках, на густогривих малих конях, такі самі, як ті, що вели її з Соломією на сириці більше десятка років тому (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)