гігант
ГІГА́НТ, а, ч.
1. Велика на зріст людина; велетень.
Про Оріона пісню ти чув, Про гіганта сліпого, Що, щоб зір відзискать, мандрував Аж до сонця самого? (І. Франко);
Роман запевняв, що то гіганти-ковалі стоять з молотами над здоровенним ковадлом і щось кують (О. Гончар);
// Предмет великого розміру.
Вийшло зовсім навпаки, із болем узнає він: гіганта [екскаватора] вручено таки Івану Баглаєві (М. Шеремет);
// Потужне підприємство.
На обрії могутньо, ще більш ніж звечора, вирує багряними димами наш завод, наш металургійний гігант (О. Гончар);
На родючих ґрунтах споруджувалися нові гірничо-збагачувальні, трубні, металургійні заводи та інші промислові гіганти (з наук. літ.).
2. звичайно чого, перен. Видатна в якій-небудь галузі людина.
– Тебе запрошують куди завгодно! І ти їдеш куди завгодно. Чому? А тому – уявив себе гігантом, он якою “незамінимою величиною...” (І. Рябокляч);
Ти або відсталий анахорет, або ж гігант думки, якого зрозуміють лише через століття (Ю. Ячейкін).
△ (1) Черво́ні гіга́нти – зорі, які мають надвеликий радіус (10–100 радіусів Сонця), високу світність, малу густину речовини та низьку температуру зовнішніх шарів.
Серед яскравих зір червоними гігантами є, наприклад, Альдебаран, Антарес, Арктур (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)