гільйотина
ГІЛЬЙОТИ́НА, и, ж.
1. Пристрій для виконання смертних вироків через відсікання голови.
[Жирондист:] З яким лицем я буду завтра їхать на гільйотину? Сором всій Жиронді за мене буде! (Леся Українка);
Без крові, без боїв, без барикад, шибениць, гільйотин, без великих струсів, переворотів, без помпи й декламацій сходить із сцени історії цілий соціальний лад (В. Винниченко);
Навкруги юрба ревла: “На гільйотину короля!” (Ю. Яновський);
Ґійотен гільйотину придумав – так то ж для революційної зручності (Л. Костенко);
* Образно. Було це вже, було: Енкаведистська гільйотина хижа – Дарунок якобінського Парижа (Д. Павличко).
2. техн. Те саме, що Гільйоти́нні но́жиці (див. но́жиці).
Гільйотина – технічний пристрій із лезом для розрізання металів, що використовується в наш час (з наук.-попул. літ.);
Члени бригади ведуть розмітку стальних полотнищ, а за їх кресленнями потужна гільйотина і газові різаки викроюють різні деталі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)