гільзовий
ГІ́ЛЬЗОВИЙ, а, е.
Прикм. до гі́льза.
– А ви курите? – запитав він, побачивши на столі повну гільзову коробку цигарок (В. Підмогильний);
// Зробл. з гільзи.
На столі горіла гільзова лампа (О. Гончар);
Назагал же Еґон Альт носив у своїх кишенях безліч усяких абсурдних, але в той же час чомусь функціональних предметів – серед них гільзовий свисток, допотопну колоду карт і косівського сирного коника (Ю. Андрухович);
// Пов'язаний із гільзами.
Необізнаній із гільзовим виробництвом людині може здатися дивним, що ця деталь забирає стільки уваги та коштів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)