гіперконцепт

ГІПЕРКОНЦЕ́ПТ, у, ч., лінгв.

Ключовий концепт, що узгоджується із найширшими загальнолюдськими і загальнокультурними категоріями.

Гіперконцепт має статус ключової ланки в загальній концептуальній структурі тексту, яка відображає взаємозв'язок концептів, закодованих у ньому вербально (з наук. літ.);

У “Степовому вовку” Г. Гессе експліцитно висунутий на перший план концепт “душа” є гіперконцептом, який характеризує авторський вибір концептуальних пріоритетів і формує індивідуально-авторську картину у художньому тексті (з наук. літ.);

Фреймова структура гіперконцепту.