гіперкритичний

ГІПЕРКРИТИ́ЧНИЙ, а, е.

Занадто критичний; надкритичний.

Поширюється гіперкритичне ставлення до історичних джерел, значною мірою спричинене впливом позитивістських настанов (з наук.-попул. літ.);

Малий Жан-Поль виріс хлопчиком украй пещеним, зіпсованим надміром піклування, але якийсь внутрішній опір зробив його змалку гіперкритичним до далеких і близьких, змушував гостро відчувати фальш навіть там, де вона була природним перебільшенням щирих почуттів (з наук.-попул. літ.);

Виникнення потужного гіперкритичного напряму в історіографії пов'язане з іменем швейцарського вченого Я. Бурхарда (1818–1897) (з навч. літ.).