гіперфункція
ГІПЕРФУ́НКЦІЯ, ї, ж.
1. вет., мед. Посилена діяльність якого-небудь органа, системи або тканини; протилежне гіпофункція.
У роботі досліджено рівень адреналіну в плазмі крові у щурів із гіперфункцією щитовидної залози (з наук. літ.);
Гіперфункція може мати не лише пристосовний характер, а й здатна спричинювати захворювання (з наук.-попул. літ.);
Гіперфункція кори наднирників зумовлює появу ознак іншої статі (з навч. літ.).
2. перен. Посилення прояву чого-небудь.
– Можливо, у старовину .. гіперфункція героїзму набувала характеру ширших епічних уніфікацій (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)