гіперфункція

ГІПЕРФУ́НКЦІЯ, ї, ж.

1. вет., мед. Посилена діяльність якого-небудь органа, системи або тканини; протилежне гіпофункція.

У роботі досліджено рівень адреналіну в плазмі крові у щурів із гіперфункцією щитовидної залози (з наук. літ.);

Гіперфункція може мати не лише пристосовний характер, а й здатна спричинювати захворювання (з наук.-попул. літ.);

Гіперфункція кори наднирників зумовлює появу ознак іншої статі (з навч. літ.).

2. перен. Посилення прояву чого-небудь.

– Можливо, у старовину .. гіперфункція героїзму набувала характеру ширших епічних уніфікацій (Л. Костенко).