гіперхроматоз

ГІПЕРХРОМАТО́З, у, ч.

1. Підвищене забарвлення органів і тканин.

Гіперхроматоз характеризується надмірним забарвленням базофільної речовини і свідчить про підвищену активність нейрона (з наук. літ.).

2. Підвищена здатність ядер клітин забарвлюватися основними барвниками.

Багато клітин із явищами гіперхроматозу оточені більшою кількістю ядер олігодендроглії (з наук. літ.);

Для важкої дисплазії характерні виражена проліферація базальних і парабазальних клітин, гіперхроматоз ядер, мітози (з наук. літ.);

До семи відсотків пухлин можуть бути злоякісними. У цих випадках визначаються атипові клітини (поліморфізм і гіперхроматоз ядер), велика кількість ліпідів (з навч. літ.).