гіпноз
ГІПНО́З, у, ч.
1. Стан часткового сну, зумовлений здебільшого навіюванням.
Гіпноз – це штучно викликаний своєрідний сон або дрімота, коли на тлі гальмування кори головного мозку формується і підтримується активне функціонування так званої зони “рапорту”, за допомогою якої передається людині бажана інформація (з наук. літ.);
Якщо звичайний сон є гальмування всієї діяльності вищого відділу мозку, то гіпноз варто уявляти собі як часткове затримання різних ділянок цього відділу (з навч. літ.);
* У порівн. Як у гіпнозі, Ніна мовчки повертається і йде (О. Донченко).
2. Здатність шляхом навіювання впливати на волю людини (зокрема з лікувальною метою); гіпнотизування.
Чомусь на Кузьму Івановича не доносили 3-й частині. Дехто з інтелігентів у камері пояснював це дією прирожденного гіпнозу, яким ніби володів Кузьма Іванович (Б. Антоненко-Давидович);
Його водолікування, гіпноз не бере, не те що трава! (Ю. Яновський);
Василькові вдома полегшало, сон дитині повернувся (може, та знахарка, проста собі жінка, володіла гіпнозом?) (О. Гончар);
Йоги володіють гіпнозом (О. Бердник);
Ряжанка перебував під гіпнозом, у якомусь трансі, екстазі (І. Білик).
3. перен. Сила впливу, властива кому-, чому-небудь; чарівність.
– Фізична сила відіграє також свою роль в людськім житті; забирає в полон, побіджаючи [перемагаючи] якимсь несвідомим гіпнозом (О. Кобилянська);
Все життя людей – взаємний гіпноз (В. Винниченко);
Незабаром Турбай мимоволі піддався гіпнозові дивовижної краси, що нахлинула на нього неждано, як тільки вони в'їхали в село (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)