гіпогей
ГІПОГЕ́Й, ю, ч.
Підземна споруда епохи неоліту, перев. видовбана в скелі, для ритуальних обрядів і колективних поховань.
Вникав би в тайни домовини, Будив би приспані ідеї – Пішов би в темні гіпогеї (П. Карманський);
Той самий гіпогей, про який я вже оповідав, віднайшли, коли якийсь пан почав розбудовувати свій льох! (із журн.);
Найнезабутніше враження у відвідувачів залишає підземна культова споруда Хал Сафлієні, так званий гіпогей (з газ.);
Нещодавно працівники папської комісії священної археології у Ватикані віднайшли гіпогей ІІІ століття (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)