гіпогей

ГІПОГЕ́Й, ю, ч.

Підземна споруда епохи неоліту, перев. видовбана в скелі, для ритуальних обрядів і колективних поховань.

Вникав би в тайни домовини, Будив би приспані ідеї – Пішов би в темні гіпогеї (П. Карманський);

Той самий гіпогей, про який я вже оповідав, віднайшли, коли якийсь пан почав розбудовувати свій льох! (із журн.);

Найнезабутніше враження у відвідувачів залишає підземна культова споруда Хал Сафлієні, так званий гіпогей (з газ.);

Нещодавно працівники папської комісії священної археології у Ватикані віднайшли гіпогей ІІІ століття (з Інтернету).