1. Архітектура і монументальне мистецтво

гіпогей

(грец. — підземний)

Кругле у плані з купольним перекриттям підземне приміщення в стародавніх спорудах часів неоліту (о. Мальта), а згодом у егейській і античній архітектурі (синонім — іпогей). Використовувалось як святилище і поховальний склеп (порівн. колумбарій, крипта).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіпогей — ГІПОГЕ́Й, ю, ч. Підземна споруда епохи неоліту, перев. видовбана в скелі, для ритуальних обрядів і колективних поховань. Вникав би в тайни домовини, Будив би приспані ідеї – Пішов би в темні гіпогеї (П. Словник української мови у 20 томах