гірка
ГІ́РКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до гора́ 1, 2.
Якби не розсудлива Світлана, я би з малою ганяла алеями, гралася в сніжки і скочувалась на санчатах з гірки (І. Жиленко);
Дві постаті спустилися з гірки, влилися в широкий потік людей (О. Бердник);
На робочому столі в Андрія лежала гірка кореспонденції, а також велика книга для телефонограм (О. Гуреїв).
2. Скляна шафка для посуду.
Скляна гірка ломилася від великої кількості срібного посуду, фарфорових статуеток, кришталевих ваз, оздоблених золотом (М. Руденко).
3. с. г. Насіннєочисна машина.
При очистці насіння льону на гірці відокремлюється насіння бур'янів, яке має шершаву поверхню, таке, як у волошки, плюшки, повитиці тощо (з наук. літ.).
(1) Альпі́йська гі́рка – ділянка саду або парку у вигляді кам'янистої гірки, на якій вирощують високогірні рослини; альпінарій.
Альпійська гірка – це справжній шедевр ландшафтного дизайну з використанням десятків різних видів рослин і каміння (із журн.);
(2) Америка́нські гі́рки – споруда для розваг у вигляді крутих спусків і підйомів з рейками, по яких рухаються вагонетки.
Тієї весни в парку експонували іноземні розваги – американські гірки, німецьке колесо, віденські автомобільчики, всюди висіли чудернацькі, не звичні для ока рекламні щити (Ю. Мушкетик).
△ (3) Сортува́льна гі́рка – на залізничних станціях – штучне підвищення, через яке проходить колія, признач. для сортування вагонів при формуванні та розформовуванні поїздів.
Та тут-таки й було що показати. Потрійний велетенський перекидач.., сортувальна гірка для кількох ешелонів, двоколійні штреки (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)