давезний

ДАВЕ́ЗНИЙ, а, е, розм.

Те саме, що давне́зний.

На уламках колишніх мрій вона викохувала нові надії, в ній зароджувалось і зростало бажання якось вивершити це старе почуття, що її геть заполонило, увінчати його, давезне, новим невмирущим вінком, вчинити подвиг у своєму коханні (В. Підмогильний);

Давезний граб сам валився з кореня від старості (В. Кучер);

Він роздавав своїх полив'яних богів, .. а сам вдовольнявся давезним, зсірілим від часу й негоди дерев'яним Світовидом (П. Загребельний).