давач
ДАВА́Ч, а́, ч.
1. Те саме, що дава́льник.
Оскільки міфологічна безодня традиційно ототожнюється з “країною смерті”, підземним царством, то, отже, і з універсальним божеством-деміургом. А він, як відомо, є основним давачем благ (з наук. літ.);
У ході розслідування випадку хабарництва підлягає встановленню коло учасників злочину: одержувач хабара, давач хабара, посередник давання хабара (з навч. літ.).
2. Те саме, що да́тчик.
Значення кількісних координат визначаються на основі інформаційних сигналів давачів сенсорних систем (з наук. літ.);
Конструкція давача віскозиметра передбачає настільний монтаж, а вторинного приладу – щитовий (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)