двовалентність
ДВОВАЛЕ́НТНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. двовале́нтний.
Німецький хімік-органік Ф. А. Кекуле у 1854 р. вперше висловив ідею про двовалентність сірки та кисню (з наук.-попул. літ.);
Двовалентність властива предикатам якості-відношення, які, зберігши значення якості, набувають ще й семантики порівняння (з наук. літ.);
У сучасній українській мові дієслова на зразок вишивати, читати, бачити є омонімічними щодо одновалентності й двовалентності (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)