двовалентність

ДВОВАЛЕ́НТНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. двовале́нтний.

Німецький хімік-органік Ф. А. Кекуле у 1854 р. вперше висловив ідею про двовалентність сірки та кисню (з наук.-попул. літ.);

Двовалентність властива предикатам якості-відношення, які, зберігши значення якості, набувають ще й семантики порівняння (з наук. літ.);

У сучасній українській мові дієслова на зразок вишивати, читати, бачити є омонімічними щодо одновалентності й двовалентності (з наук. літ.).