двошлюбний
ДВОШЛЮ́БНИЙ, а, е.
Стос. до двошлюбності.
Ридала [Йокаста] гірко, до свого двошлюбного Припавши ложа (Борис Тен, пер. з тв. Софокла).
Словник української мови (СУМ-20)ДВОШЛЮ́БНИЙ, а, е.
Стос. до двошлюбності.
Ридала [Йокаста] гірко, до свого двошлюбного Припавши ложа (Борис Тен, пер. з тв. Софокла).
Словник української мови (СУМ-20)