двоякість

ДВОЯ́КІСТЬ, кості, ж.

Стан і властивість за знач. двоя́кий.

Неоднозначність розуміння понять “форма” і “джерело” права приводить до двоякості у трактуванні договору нормативно-правового характеру (з наук. літ.);

Досліджуючи природу конфлікту в душі ліричної героїні, вказуємо на її двоякість: гармонія – дисгармонія (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. двоякість — двоя́кість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. двоякість — -кості, ж. Абстр. ім. до двоякий.  Великий тлумачний словник сучасної мови