декокт
ДЕКО́КТ, у, ч., заст.
Відвар із лікарських рослин.
Тих, знеможених до краю, не порятував уже: вони попрощалися з життям до того, як Світозар встиг назбирати трави та виготовити з неї свій декокт (Д. Міщенко);
– Я зварю тобі такого декокту, доброго на смак: поп'єш його три дні і .. будеш ізнов здоровий як бик (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)