декореляція
ДЕКОРЕЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.
Зміна характеру або значення морфем при збереженні їх кількості й послідовності.
Явище декореляції виявляється у тому, що похідне слово, утворене від певної твірної основи, починає сприйматися як утворення від іншої твірної основи (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)