декореляція

ДЕКОРЕЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.

Зміна характеру або значення морфем при збереженні їх кількості й послідовності.

Явище декореляції виявляється у тому, що похідне слово, утворене від певної твірної основи, починає сприйматися як утворення від іншої твірної основи (з наук. літ.).